1992 Задача робочого семінаря або першый конґрес русинського языка

(Вступный реферат П. Р. МАҐОЧІЯ на семінарі До проблемів кодифікації русинського языка 6.-7. новембра 1992 в Бардейовськых купелях.)

Минули два рокы, як Русинська оброда в Чесько-Словенську скли­кала першый Світовый конґрес Русинів, котрый быв у марці 1991 ро­ку в Меджілабірцях. Уж на тім меджінароднім конґресі, котрый ся скоро став меджінародным фором народностного оброджіня Русинів, ем в еден вечір скликав невелику групу писателів з каждой країны, де жыють Русины, жебы проаналізовати проблемы выпливаючі з першого Світового конґресу Русинів. Єдным з них была і кодифікація русинського літера­тур­ного языка. Окрем приємной і про писателів пишучіх по русин­ськы цінной стрічі, сьме ся договорили, же в будучности буде треба ся ку тій про­блематиці вернути на векшім форі, де бы ся вопросом кодифікації русинського языка мож было заподівати подрібніше і деталніше. Перед дакількома місяцами ся Русинська оброда зась проявила, теперь уж з конкретнішов пропозіційов – зорганізовати семінарь ку проблемам русин­ського языка. Выслідком той ініціятивы є днешній робочій семінарь, або ліпше повіджено – Першый конґрес русинського языка, Чом ся організує такый конґрес? Бо потреба кодифікації русинського літератур­ного языка была выголошена ші на першім Світовім конґресі Русинів в Меджілабірцях (1991).

Не позераючі на похвалну прокламацію, тот робочій семінарь ся робить не лем про якесь єдине выголошіня, але головні про конкретны і практичны потребы. Зачавшы 1990 роком ся зявили новы русинськы новинкы і часописы в Польську (Бесіда), в Чесько-Словенську (Русин, Народны новинкы) і на Україні (Отчий Храм, Подкарпатська Русь). Русинська оброда в Чесько-Словенську выдала по русинськы уж і дакілько книжок, дакотры суть в друку і выйдуть у близкім часі. Професіоналный Театр Александра Духновича в Пряшові тыж уж грать по русинськы. В Польську ся у єдній зо сільськых школ учіть лемківським варіянтом русинського языка. Знаме тыж, же Русины з бывшой Югославії выдавають вшелияку літературу, головні зачавшы кінцьом другой світовой войны вышло войводинськым варіянтом русинського языка вельо інтересных книжок.

Русины з Україны, Чесько-Словенська, Польська друковали і выступовали по русинськы, але некодифікованым языком. Конкретны крокы, што ся тыкать кодифікації русинського языка, зробила Мирослава Хомякова з Польська, котра приготовила варіянт першой граматикы про лемківськых Русинів, на Словенську приготовив Нормы русинського правопису др. Юрай Панько, к. н. То значіть, же практичны потребы писаня по русинськы І першы крокы координації роботы з области кодифікації языка ся роблять на тім конґресі ці робочім семінарі.

Беручі до увагы тоты факты, котры выпливають з роботы нашого семінаря, жадать ся мі вказати на дакотры концепчны штруктуры. Не пришли сьме ту лем зато, жебы сьме конштатовали, ці мать, або не мать екзістовати русинськый язык, або ці Русины мають намісто свого языка хосновати дакотрый іншый словянськый літературный язык. Такы вопросы ту уж были скорше, а може будуть екзістовати і по конґресі. Тот, хто бы хотів вести полеміку на таку тему, може так робити, але на іншім форі.

Вы, котры сьте были позваны, активно ся запойте до роботы конференції, вас не треба пересвідчовати о тім, ці русинськый язык є справды потребным. Вы уж пишете і выдавате у тім языку, лем не ма­те потрібны нормы, што ся тыкать формованя штандартной мето­дології ці іншых методологій, жебы ся зєднати, причім треба позе­ра­ти і на шпеціфічность окремых регіонів, в котрых жыєте і ро­би­те. Наприклад ці треба од самого зачатку створити единый штандарт ру­син­ського языка? Або, як я радив на першім Світовім конґресі Русинів, ці треба вєдно з екзістуючім штандартом (войводинського русинського языка) ші три русинськы штандарты про реґіоны Лемковины, Пряшовщіны і Підкарпатя?* Потім, як будуть екзістовати штирі штан­дарты а будуть ся хосновати в публікаціях, в школі, тоды будеме мочі зачати роботу над створьованьом единого штандартного русинського языка – койне. Такый поступ мож назвати романшськым.

Якраз такый теріторіяльный принціп романшського моделу быв хоснованый в часі організованя того семінаря. Мы ся днесь будеме стрічати в пятьох секціях в залежности од регіону, в котрім Русины жыють і роблять – Підкарпатя, Пряшовщіна, Лемковина, Мадярсько і Войводина. Науковці, котры заступують тоты области (професор Поп, Зарічняк, Вітковськый, Удварі, Медєші), будуть рядити роботу і формуловати рефераты на завтрашній день.

Ші перед започатьом роботы тых секцій, видить ся мі, же бы было треба ші днесь рано створити пленарну секцію, котра ся буде інтересовати проблематиков русинського языка в шыршім контексті. Літературны языкы ся творили і будуть творити. Проблемы Русинів не суть унікатныма проблемами.

Такым способом професор Джошуа Фішман зо Споєных штатів аме­ри­цькых нам найперше розповість, як ся робили першы конґресы літера­турных языків вісемнацятьох іншых народностей даколи;** профе­сор Свен Ґуставсон зо Шведська нам приближыть обзор створіня літера­тур­ных языків словянського світа. По тых рефератах учуєте два шпеці­ялны прословы. Професор Джордж Дармс (устами проф. Вернера Карі­ґета) зо Швайцарії нам деталніше порозповідать о своїй практиці з романшськым языком, жебы сьме виділи, ці є тот язык ужыточный про русинськый язык або ні; професор Елен Молло з Монака нам вкаже, як мож вытворити літературный язык і в оптималній ситуації і як може тот язык хосновати група людей, може і цалком незначна, як Монеґаскы, котрых є в незалеж­нім Монаку ші менше як пять тісяч.

Наконець бы єм хотів высловити свій погляд. Вы вшыткы, писателі, редакторы, лінґвісты, мате привілеґіє, але і одповідность. Привілеґіє мате в тім, же ся вам пощастило як писателям так і шырителям богатой русинськой културы, котра преквітала тісячі років під Карпатами, быти прямо при тім. Вы можете схосновати даный вам божый талент на благо і розквіт свого народа. Вы уж зробили немало, часто і з великыма про вас жертвами, но мусите робити і дале в будучности. В процесі вашой роботы мусите памятати, же сьте частьов довгого літературного процесу дакількох сторіч, котрый поможете і дале утримовати.

При тій нелегкій роботі не треба забывати на минуле і будуче, не бояти ся вірити в перспективу той величезной одповідности, кідь настануть якысь непорозуміня, а што є найгірше – і конфлікты з тыма, котры не жычать русинському духу. Люде вас не будуть памятати за то, ці сьте выграли, або програли в полеміках, але істо собі запамятають тото, што сьте зробили про розквітаня русинського языка, літературы і пре­красной културы Русинів.

При роботі на нашім семінарі треба памятати на практичны рішіня лінгвістичного проблему. Каждый з нас любить штось інше. Мені ся наприклад барз любить літера ять, котра прикрашать нашы русинськы тексты, але тота літера уж непрактична, зато я не буду стояти на своїм. Тым хочу повісти, же при нашій роботі ся без компромісу не обыйдеме. Того бы сьме ся мали притримовати вшыткы, котры маме на своїх плечах велику одповідность за свої регіоны. Вельо людей і споза граніць, де не жыють Русины, позерають і інтересують ся о нашу роботу, а вельо є і такых, котры нам жычать вшытко найліпше. А вы вшыткы мате тото привілеґіє быти тов дорогоціннов частьов історії Русинів, але і одповідность забезпечіти благо їх будучности.

Жерело: Русин, 1992 №5-6. Стор. 4–5.
Мастный курзив наш.

---------

*) Тото повѣл п. Маґочи в року 1991: «Хоць ідеалом може быти єдина норма, думам собі, же тепер ани не мож, ани не желано або потрібно ї створювати. Най кажда група Русинів – на Закарпатю, Пряшівщині й Лемківщині творить свою власну норму… По дакількох роках практичного хоснованя, вжытку тых штирьох русинськых літературных варіантів, представникы тых форм могли бы ся зыйти і обговорити створіня єдного русинського літературного языка… Думам собі, же пропаґованя штирьох русинськых літературных норм доволить скоріше унормовати русинськы літературны языкы і обмине тяжкы і часто даремны незгоды, полемікы, до якых люблять ся пущати кодифікаторы, як кідь буде проба одразу творити єдну русинську літературну норму.» (Русин, 1991 №2. Ст.7).

**) П. Фишман повѣл: «Языковы конґресы суть місцьом, де ся рішають проблемы, то значіть, зыйде ся громада людей, жебы вырішити конкретны вопросы, назначены орґанізаторами кон­ґресу. Тото у переважній мірі бывать цільом вшыткых ‘Першых конґресів’, з котрыма ем ся дотеперь зознамив… Векшина такых конґресів ся орґанізує наскоро, з мінімалным досвідом, неясныма ідеями. Роботу комплікує і факт, же неєднакы цілі, з котрыма орґанізує певна ґрупа людей конґрес провокують опонентів, котры не вірять в потрібность такых конґресів, коментують їх критиков, даколи і саботажами. Многы першы конґресы оцінили ся як неподарены, як псевдо-конґресы, хоць такы высновкы можуть быти і не обєктивныма.» (Русин, 1992 №5-6. Ст.53).