2008 К орфоґрафії русиньского языка

Русинам з културно-сполоченьской области є знамо, же в януарі 1995 быв коді­фі­кованый русиньскый літературный язык на Словеньску. Думало ся, же в такій орфоґрафічній формі буде розвивати ся позітівно і надале, а кідь выникне по­тре­ба, будуть правила частково оправены к ліпшому. По часі засідала языкова комісія з цільом выправліня дакотрых правил правопису ці іх ґраматічных форм. Комісія засідала, но не догварила ся на якыхсь змінах, бо ей шеф не мав інтерес приклонити ся к бівшій части членів комісії. Чом? Ведучій языковой комісії Доц. В. Ябур высловив ся, же він сам робить над змінами русиньского пра­вопису, але не вызрадив, над якыма. I так дакількораз за­сі­даюча языкова ко­мі­сія при Русиньскій оброді на Словеньску (дале РОС) не дізнала ся о при­прав­льо­ваных змінах. Комісію творили: В. Ябур, Ю. Панько, Ю. Цігра, А. Плі­ш­кова, Ш. Сухый. На ей засіданя были прикликованы і іншы сімпа­ті­занты, фахівці – любителі русиньского слова (як: редакторы русиньской пресы, писателі, дописователі до русиньскых новинок). На довшый час вшытко затихло. В рамках РОС настало неполагоджіня. Шефредактор Народных новинок і Русина А. Зозуляк перевзяв до своіх рук дану редакцію і одокремив ся од РОС, а А. Кузмякова, як тогдышня председкыня РОС, стала выдавати но­винкы ІнфоРусин як орґан даной орґанізації (Позн. ред.: едины новинкы, котры ін­формовали о роботі РОС).

В даній статі хочу указати на неґатівный яв в рамках розвитку русиньского літературноґо языка за послідні два рокы. Кодіфікованый русиньскый язык, главні, єдна діалектна область (см. Орфоґрафічный словник русиньского языка, Пряшів 1994, стр.3), днесь ґраматічны формы лексем на­берають діалектный мікс лексічных форм і штруктур речінь. Такы ґраматічны формы, якы ужывають ся днесь в друкованім слові Народных новинок і Русина, не были кодіфікованы в 1995 році. Як еден з кодіфікаторів русиньского языка думам, же то є знова навертаня ся до діалекту. Тот факт видиме главні в роботі споминаных редакцій НН і Русина.

В 1995 році была кодіфікована єдна орфоґрафічна норма русиньскоґо языка, а днесь, кідь слідуеме русиньскы періодічны і неперіодічны выданя, радіо, театер, рефераты з семінарів, конференцій і т. д., то каждый (орґан ці особа) пише, говорить, як хоче, но не кодіфікованов русиньсков нормов.

А так днесь маме не єдну норму правопису, але їх є веце, а то: 1. орфоґрафія НН і Русина – шефредактор А. Зозуляк; 2. ІнфоРусина  – шеф­ре­дак­торка А. Кузмякова; 3. Русиньского літературного алманаху - едітор В. Хома; 4. часопису Общества св. Иоана Крестителя Аrtos про ґре­ко­ка­то­лиць­кых віруючіх – шефредактор о. М. Ясик; 5. часопису Заповіт св. Кирила і Ме­фо­дія – шефредактор М. Джуґан і 6. орфоепія русиньского радіовысыланя і те­ат­ру. Кажда з уведженых редакцій ужывать орфоґрафію ці высловность на свій лад і способ.

З того видно, же в русиньскім правописі панує анархія, хаос, непорядок, непорозуміня, неєднотность. А де є прічіна? Одповідь треба глядати в тім, же были выданы «новы правила правопису» в 2005 році без шыршой діскузії, без відома языковой комісії і без єй схваліня. Авторы публікації Русиньскый язык в зеркалї новых правил про основны і середні школы з навчанём русиньского языка (Пряшів, Русин і Народны новинкы 2005) змінили орфоґрафію ру­синь­ско­го языка з 1995 року лем про школы, як говорить назва публікації і подля того вызерать, же суть платны лем про узкый круг ужывателів русиньского слова. Авторы публікації вытворили свої «новы правила» несхвалены языковов комісійов, котрых зміны в значній части так званого «нового правопису» суть алоґічны, а главні писаня «Ї» по палаталных і палаталізованых согласных. Ту є прямый доказ того, же авторы не все діфе­рен­цу­ють з субєктівных прічін па­ла­талны од палаталізованых согласных, наприклад, ужыте в правилах слово «рїзати», де «р» не є мягке, але лем помягшене. (Такых прикладів є веце.) Або ці писати нїс або ніс та ді­фе­рен­цовати їх за правописом є нелоґічне. Розвинуты языкы значіня лексемы розознавають в контексті, а не орфографічно. Авторы бы не мали внучовати і вкладати до правил свої узкотеріторіалны діалектны формы і наводити до языка хаос і алоґічность.

Нереґуларным і неґатівным явом «нових правил» є факт, же барз узкый круг (двоє людей) вытваряв і рішав о зміні в русиньскій орфоґрафії і тым до­пус­ти­ли ся деформації і неґованя такой научной языковой дісціпліны, як є ор­фо­е­пія. На мій погляд, правила, котры мають односити ся к орфоґрафії, так най мають своє місце там, а што односить ся к орфоепії, так най буде при орфоепії, а не мішати, але діференцовати явы окремых філолоґічных дісціплін. Язы­ко­зна­тель­ство давать простір вшыткым єй дісціплінам, а так і орфоепії. Орфоґрафія лі­тературного языка не суплує ся транскріпційов, а авторы «новых правил» так роб­лять.

Не любить ся мі, як єдному з основных кодіфікаторів русиньского языка, же редакція НН і Русина в своїх періодічных і неперіодічных выданях (главні в посліднім часі в новинках і книжках) засмічує і тым деформує споминаный язык вшелиякыма варварізмами і часто нежаданыма формами в лексіці цілых штруктур речінь. Приклады з НН: з поезіов, але подля лінґвістічной нормы мать писати ся поезіев // поезійов, бо поезія. Ту флексія на йотованый – «я». Аналоґічно, як моёв, а не моов, бо форма номінатіва – моя (твоя); Бардіё(йо)ві, а не Бардіові (што на такы парадіґматічны формы бы повів проф. Л. Дюро­віч; см. Paradigmatika spisovnej ruštiny, 1964?). Дале: чом назву міста Тырнава писати так, а не Трнава?, бо кідь бы транспоновати до словеньского языка, писала бы ся назва як Tyrnava, а то доказує, же треба писати Трнава! Або чом писати довєдна самостатны лексемы передтым, кідьже, а не окреме – перед тым (приназывник і містоназывник), кідь же (злучник і частка). Чом і з якым цільом русиньскый язык засмічовати словакізмами (ай, сі, ня, тя), кідь маме прекрасно звучны свої лексемы, то єсть злучник «і» і містоназывник собі, мене, тебе і много далшых такых языковых нечістот. (ізглюбока, іспід, в глюбцї, же-м, абы-сь, моя-сь, бы-сь, чом-сь і т. д. (см. Ш. Сухый, Слон на Кычарї, Пряшів, Русин і Народны новинкы 2007). Такых, подля мене, невдячных запожычінь і ґраматічных форм в редакції НН і Русина і в іншых выданях є неуреком. А хто виноватый? Лем языковый редактор і шефредактор, же таке засмічованя языка допустить. Такы формы ці реформы языка не поможуть розвитку русиньского літературного языка, але може стати ся, же зістане свойов штруктуров і формов все лем діалектом. Над данов проґнозов бы ся мала споминана редакція добросовістно задумати, хто мать з тых змін ужыток? Школярі, котры учать ся ру­синьскый язык, кедь «новы правила» змінили ся лем к гіршому їх по­ро­зу­мі­ню? Правопис так перешов з прінціпу выравско-зубняньской долины до улічско-убляньской, або інакше повіджено, пыхоньско-стащіньской (плішково-ябурьской) долины. Позітівным явом редакції є, же публікує статі лем азбуков.

Редакція ІнфоРусина снажить ся кодіфіковану норму русиньского языка з 1995 року дотримовати. В порівнані з кодіфікованов нормов в редакції замінило ся писаня буквы «е» на «йо, ьо» на пожадованя чітателів уведженых новинок. В новинках находиме і неналежны некодіфікованы лексічны формы, як: зясь намісто зась, не лем намісто нелем, акузатівну форму містоназывника од она -ю намісто єй, часослова тіпу решпектувати, вінчувати, одштартувати і т. д. намісто решпектовати, вінчовати, одштартовати... В такых лексемах корешпондує норматівный кодіфікованый русиньскый суфікс –ова(-ти), але не –ува(ти); частку няй намісто най, молитовник намісто молитвенник (бо молитва); міджі намісто норматівного меджі, або стрічаме ся в даных новинках з обидвома формами; находиме назывникову форму радія намісто радіа  (радіо), а форма радія є од слова радій – хімічный елемент. Позітівным і тіпічным явом про новинкы є, же поміщають ся статі писаны азбуков і дотримованя кодіфікованой нормы за правилами правопису з 1995 року, а главні тото, же шефредакторка ІнфоРусина не підлягла так званій «новій» реформі русиньского правопису до значной міры – алоґічній.

Редакція Сполку русиньскых писателів Словеньска дотримує коді­фі­ко­ва­ны правила русиньского правопису з 1995 року, на чім велику заслугу мать председа Сполку доц. ПгДр. Василь Хома, к. н. і його дописователі.

Орфоепія (высловность) і акцентолоґія модераторів-редакторів радіа і артістів театру мать свої шпеціфіка. Высловность і акцент в обидвох інштітуціях реалізує ся в основнім подля того, з котрого русиньского реґіону походить редактор ці артіста. У вырішіні того проблему мали уж штось позітівного зробити учітелі Одділіня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты. Думам, же яка была сітуація до кодіфікації, така є і днесь а хто є одповідный за стаґнацію русиньского языка?

Редакція Artos – часопису Общества св. Иоанна Крестителя. Русиньскый язык мы кодіфіковали і зато, жебы його письмо было друковане азбуков, а ґрекокатолицькый Artos друкує ся латиніков. Дарьмо бы редакція пересвідчовала, же чом выдавать його латиніков, оправдати тот факт є тяжко. Выдавати про вірників часопис транслітераційов указує, по перше, на не­ґра­мот­ность і некултурность народа, про котрый він выдавать ся, а, по друге, язык тым охудобнює ся, страчать народный (русиньскый) характер і веде прямо к однароджованю – к словакізації народа і церьковных обрядів; по третє, латиніков не передавать ся орфоґрафічна основа языка, наприклад, в ним не діференцує ся «і» од «и», передавать ся на письмі єднак. Хоць бы завела ся діференціація тых букв, ніґда не передасть ся псіхофілолоґія языка, як кідь ужывать даный язык азбуку, бо лем она припоминать традіції св. Кіріла і Мефодія; по четверте, латиніков выдаваному часопису люди порозумлять, але русиньскый язык ніґда не научать ся. Книжка чітать ся нелем зато, жебы чітатель порозумив текст, обсяг, але зато, жебы, главні, научів ся язык, знав нім чітати, писати і културно комуніковати. Што то за Русин, кідь не знать азбуку.

Про православных віруючіх выходить місячник Заповіт св. Кирила і Ме­фо­дія. В нім друкують ся статі в бівшій части по словеньскы, часточно по русь­кы. Находять ся в нім і тексты написаны по старославяньскы. Шкода, же там не друкують ся статі по русиньскы, руськы або і по україньскы, значіть – азбуков. Лем двояка назва часопису невыразно характерізує його право­вір­ность. Ту тяжко высловити погляд, же часопис свойов формов клонить ся хоць бы к єд­но­му з выходнославяньскых языків. Іде о азбуку, жебы святе слово пе­ре­да­вало ся кіріліков, як памятка по солуньскых святых . Часопис мав бы в до­стат­ній мірі указати свою приклонность к Русинам, бо много православных на Сло­веньку суть і Русины.

З уведженого видно, же до теперь (главні послідні два і дашто рокы) ніт єдности в ужывані русиньского кодіфікованого языка з 1995 р. Порушує прінціпы кодіфікованого русиньского языка главні редакція НН і Русина і акцентолоґію – редакція радіа а може і телевізії, а тыж режія театру. К ним мож однести і редакцію журнала Общества св. Иоана Крестителя, же русиньскы тексты редакція транслітерує латиніков, а не азбуков.

Вшыткы ту мнов уведжены арґументы свідчать, же «новы правила з 2005 року» мали бы ся ануловати, бо суть деформатівны к шпеціфіці русиньского языка, не одповідають формам кодіфікованой діалектной области, бо їх не обговорьовала і не схвальовала шырша языкова комісія і зато, же не суть підтриманы шыршов русиньсков общностьов.

Наконець хоче ся высловити думку, же язык Русинів мав бы ся уєдночовати, русиніфіковати, а не розбивати, деформовати. Было бы ліпше про тот язык і русинство, жебы покровительство взяла на себе РОС – якась Цент­рал­на рада з тым, жебы язык розвивав ся на шырокій платформі, не робив ся суб­єктівно, бо кідь піде так дале з языком, буде все лем на уровни говорового діа­лекту.

Доц. ПгДр. Юрій ПАНЬКО., к. ф. н.

Жерело:  InfoРусин 5/2008, ст.8