В руськой послѣдной урядно етаблованой (Гарайдовой) грамматицѣ есть уведеный традицийный твердый суффикс  ‑ск‑ але з характернов про ню ком­промиссностьов робит ся выимка про приложникы «руськый» и «не­русь­кый»: русский, церковнославянский (с.5); верховинский, земп­лин­ский, шаришский (с.18); мадярский, Бачинский, до­ма­нинский (сс.46–47).   Твер­дый суффикс видиме в найновшых грам­ма­тич­ных описах з Вой­во­ди­ны, Лемковины, Мадярщины и Пряшовщины, але зостае вопрос о мягченю ко­рѣня перед тым суффиксом. Еден из ведучых кодификаторов з Пря­шов­щины застават думку, же знак мягченя перед тым суф­фиксом нияк ся не може поважовати належным ку суффиксови и та­кым образом не може быти постоянно писаный. В каж­дом конкретном припадѣ при­томность або непритомность мягченя може ся диктовати лем дан­но­стя­ми корѣня. До ар­гу­ментации автора мож додати як примѣр, же еще ай в укра­ино­филскы ориенти­ро­ванном словнику Бокшая–Ревая (1926) видиме: цѣ­сар­ство, цар­ство, царский, цѣсарска родина (с.66), циже мягкость ко­рѣ­ня на­зыв­ни­ка не все ся потягне и на одведены слова.

Стрічаме ся з тверджіньом, же суфіксом, наприклад, в слові ру­синь­скый і йому подобным формам е -ьск-. В історії лінґвістікы такой формы су­фікса я не стрічав. Про мене е тото штось цалком нове!? Такого погляду суть дакотры членови Інштітуту русиньского языка і културы ПУ в Пряшові. За такым нелінгвістічным поглядом я не стою. А прошу ся – односить ся мягкый знак к суфіксу -ск-, то єсть -ьск-? А ці мягкый знак в тім суфіксі (‑ьск-) змягчує за ним стоячій согласный -ск-? Ні! Мягкый знак свойов фун­к­ційов змягчує лем а лем ґрафічні перед ним стоячій со­глас­ный, на­при­клад: Русин – русиньскый (русин’скый). До теперь ужы­ваный мягкый знак (ь) в слові русиньскый (і йому аналоґічным лексемам) є лем вы­дум­ков нелоґічных несістемовых «правил» (тверджінь) в русиньскім сло­во­творіні {пор. Копорова, К.: Русиньска языкова норма на прикладах періодічной пресы і красной літературы. Іn: Анна Плїшкова (ед.): Русиньскый списовный язык на Словеньску 1995-2010 і сучасна ру­синь­ска літуратура. (Зборник рефератів з научного семінаря з мід­жі­народнов уча­стёв 2. децембра 2010.) Пряшівска універзіта в Пря­шові, Інштітут русиньского языка і културы, Пряшів 2010, с. 11 і сл. (статя на с. 4–22)}. Уведжене тверджіня не дотыкать ся лем авторкы уведженой статі, але і кодіфікованых Правил русиньского правопису 1994, но і некодіфікованых правил – Русиньскый язык в зеркалї новых правил..., Пряшів 2005, котрый быв субъєктівным способом заведженый до школьской практікы На­род­ных новинок і ін.. Ту не стоїть доказовати нелоґічность його ужываня во­об­ще, або ці мягкый знак односить ся к суфіксу -ск- (-ьск-) або нєт. Обычайный доказ того е, же він (ь) не односить ся к суфіксу -ск- пере­свід­чуе і роздільованя даногослова на склады, то есть і перенесіня до другого рядка. Слово русиньскый ділить ся на можны склады: ру-синь-скый (а не русин-ьскый). Нихто дане (і йому аналоґічне) слово не розділить на русин-ьскый. Было бы тото абсурдне розділіня або переніс до другого рядка, а кідь е тото ненормалне, то значіть, же мягкый знак помягшує в дерівуючім слові твердый согласный на мягкый в дерівованім: русиньскый, док­торь­скый, професорьскый, женьскый, валальскый і т.д. А ці тот мягкый знак мать свое лінґвістічне місце в такых словах? Моя одповідь: нєт! Він до теперь мать лем конвенчне (договорене «сам зо собов») функціованя в данім языку. Тот кінцьовый твердый согласный в субстантівах (на­зыв­ни­ках) мать быти подля лінгвістічных закономірностей все твердым і в адъектівнім деріваті: Русин – русинскый, доктор – докторскый, профеор – професорскый, пан – панскый, село – селскый і др., але в придавниковых деріватах в номінатіві на мягкый согласный є за­ко­но­мір­нов формов, як: учітель – учітельскый, кінь – кіньскый і іншы – мать свою лоґіку в сло­во­творній функції і єй сущности. А кідь дакотры учітелі ІРЯК ПУ в Пряшові твердять протів такой языковой зако­но­мір­но­сти словотворіня, же мягкый знак творить едность суфікса -ьск-, то глубоко філолоґічні мылять ся. В общім, мягкый знак мать основну ґраматічну функцію змягчуючу або розділюючу. А він (ь) што при такім (-ьск-) суфіксі змягчує або розділює? – Ніч! Зато він (в слові русинь-ск-ый і йому подобных) лем «конвенчні» змягчує попередній твердый согласный в русиньскім языку на мягкый. З філолоґічного погляду мягкый знак не є частьов суфікса -ьск-, але змягчуе твердый со­глас­ный на мягкый в корені слова, но суфіксом є лем ‑ск-.

Академічна ґраматіка руського языка (I, Москва, 1960) ужывать як суфіксалный мягкый знак перед йотованым, бо він функціонує як розділюючій, а то -ья: болтун - болтунья, говорун - говорунья, хохотун – хохотунья (с. 234) або суфікс -ьянск-: вольтерьянский, гегельянский, ита­ль­янский (с. 341). Підчеркую, же уведженый (в руськім языку) мягкый знак в обидвох случаях мать розділюючу функцію, а не змягчуючу. В ру­синь­скій орфографіі він (ь) змягчуе твердый согласный субстантіва на мягкый согласный адъектіва: доктор –докторьскый, брат – братьскый і др., но сістемово учітель – учітельскый, кінь – кіньскый, пекарь – пекарьскый і т. д.

В такій позіції ужываня мягкого знака находиме в староруськых памятках (в ХІ-ім і зачатком ХІІІ-го в.), наприклад, в Повѣсти временных лѣт: устье днѣпрьское, землю Словѣньску, царя перьскаго, женамъ ду­лѣбь­ским, Деревьску землю, множьство, князь касожьскый; Слово о пълку Иго­ре­вѣ): предъ пълкы касожьскыми, черниговьскими былями, в Новѣ­го­ро­дѣ Сѣверьскомъ і др. В такій же функції мягкый знак функціонує
в Киево-Печерским патерике в ХV-ім в. односячій ся к ХІІІ-му в.: игу­мень­ство, Русьская земля, в Печерьскый монастырь, предъ мо­на­стырь­ская вра­та. В текстах слідуючіх років уж не стрічаме мягкый знак в ана­лі­зо­ваній функціі (і ту быв ужываный незакономірно).

3 того видно, же мягкый знак ту мать змягчуючу функцію при творіні односных придавників, но не є прилепов к суфіксу -ск-. Лінґвістічна лоґіка каже ужывати форму: русинскый, як находиме в русь­кій, україньскій, сло­вацькій орфоґрафіі (русинский, український, slovenský) з твердым -н-.

Правда, треба мати і на увазі і тот факт, же в русиньскых діалектах стрі­чаме ся з словами, же де є мягкый согласный в еднім паді, а в іншім – набывать тверду форму, напр.: кінь – на кони (локатів), сіль – од соли (ґе­нітів). Не мать то так быти в одсубстантівных деріватах, але лем:Русин – русинскый, доктор – докторскый, а то і з той прічіны, же русиньскый язык корешпондуе з твердыма формами лексікы, розділні од руського і укра­їнь­ско­го языків, але так як словацькый язык: културный – kultúrny, літе­ра­тур­ный – literárny і др.

Доц. ПгДр. Юрій Панько, к.ф.н.

InfoРусин, 2011, ч.7-8, ст.11.