Рыжый

Малый, рыжый, пістріґоватый,
У селї вун май проклятый,
Честным вун ниґде не ходит,
Пуйде десь – біды наробит.
Вчора в полю вун бродив,
Та копицю запалив,
Перед тым пушов на грибы,
Запалив и там колибу.
В школї мают з ним біду:
Має дївку молоду,
Нич не хоче ся учити,
Бо задумав ся женити.
Што робити з ним, не знают,
Всї на нёго ся сважают.
Баба з дїдом, вже й не сплят,
Сторожами все стоят,
Бо до них ся ймив ходити.
На вбуруг довган курити,
Лиш як десь ся задымит –
Дїдо вже з відром біжит.
Вже й сосїды мают нервы:
Псови наязав конзервы.
Тїче пес – за ним гримит.
Сам на дереві, сидит
Та сміє ся, аж регоче.
Честным быти вун не хоче.
Появ вун собі за звык
Вказовати всїм язык,
Все ся каждому глумити –
Малфу хоче повторити.
Малфа, хлопче, не дурна,
Май розумна вд смыркача!
В зиркало диви неборе,
Матери з тобов лиш горе!
Слухати єї не хочеш,
Дурно всягды лиш лопочеш.
Старшым паскудь говорити,
Й чудеса в селї творити,
Вто ты любиш, вто будеш.
З того скоро пудростеш!
Будеш ты ся ще учити,
Як на світї треба жити,
Добре дїло як чинити,
Всё довкола полюбити.
Прийде розум – и поймеш,
Лиш най мало пудростеш!

Жерело: подав автор