Вовк и Ягня

05.09.2013 12:39

Як и давно, так и днесь неумераючы байкы И. Крылова не перестают жыти у в товмаченях русинскых писателей нашого часу.

Силный слабого найде за што обвинити.
З истории примѣров тму
Могли бы сьме привести на потверженя тому.
Та нам и з басни мож ся поучити.
Ягня в спекотный день ид поточку йде пити...
И треба было ся такому пригодити,
Же Вовк голодный шнурив там.
Ягня узрѣв и вже готовый быв го ймити,
Лем вбы дати хотя законный вид своим дѣлам,
Згарчав:

– Як есь насмѣлив ся, паскудный лингариско,
Искаламутити ми питво своим пыском?!
Та за таку образу
Я ти искручу вязы!

– Кобы дозволили, его пресвѣтлость, доповѣсти,
Же пив я за сто крочикув пониже того мѣста,
Одкудь они ня рачили узрѣти.
И питво их нияк не мог ем замутити.
Та гнѣвати ся задарь най не рачат...

– До того я щи й брешу, значит?!
Ци чувано за хамство адсякоє в свѣтѣ!
Ищи в позаминулом лѣтѣ,
Тямлю, менѣ ты дерзко одповѣв.
Неборе, я до днесь вто не забыв!

– Най перебачат, айбо не е менѣ щи й року.

–Та быв ото твой брат!

– Не е в ня брата...

– Но та кум ци сват,
                        ци, словом, ктось из вашого там боку.
Ушыткы вы из псами й овчарями
Збыткуете ся над нещастныма вовками.
Теперь за их грѣхы ми заплатиш!

– Та я чим винный?

– Цыть, не замовчиш?!
За вшитко, смолош, мусиш одповѣсти!
Не маву час, обы-м твои вины личив.
Вже завто-сь винный, же я хочу ѣсти!

Вповѣв и в темный лѣс Ягня одволочив.